В Україні сьогодні близько 160 тисяч жінок виховують дітей з інвалідністю. Згідно з новим дослідженням від від ГО «Епіпросвіта» та «Академії Пізнання», більшість таких родин існують на суму до 20 тисяч гривень на місяць.
Державна допомога покриває менше 20% реальних потреб дитини у ліках та реабілітації. Часто матері змушені проводити з дітьми увесь час, що фактично позбавляє їх можливості працювати, й навіть побути бодай годину на самоті.
Майже половина опитаних жінок живуть із сильною тривожністю, 40% мають симптоми депресії, а кожна сьома (15%) зізнається, що думає про самоушкодження. Ситуацію погіршує війна: 40% цих матерів — переселенки, які втратили зв’язки, лікарів та будь-яку підтримку близьких.
70% жінок взагалі не мають доступу до «респайту» — послуги перепочинку. Вони залишаються сам на сам із хворобою дитини, побутовою ізоляцією та фінансовим безсиллям.
Це масштабна соціальна проблема та економічна втрата. Жінки у віці 30–45 років, що є піковим періодом професійної активності — випадають із ринку праці через відсутність системної підтримки.
При цьому більшість із них готові працювати: у гнучкому графіку, віддалено або частково. Але стикаються з бар’єрами — від відсутності послуг догляду до дискримінації з боку роботодавців і ризику втрати соціальних виплат. Матері дітей з інвалідністю — це велика група жінок із високим професійним потенціалом, який сьогодні залишається нереалізованим та витісненим з ринку праці.
